ReAl

Знадобилося мені якось терміново підключити до плати з ATmega64 макетку, на якій перевірити один задум. Вільні лінії мікроконтролера було виведено на 16-контактні штирі, залишалося підключити шлейф до макетної плати. А сама макетка — куплена в Імраді SOLDERLESS BREADBOARD EIC-406 фірми E-CALL. Тобто не підпаятися (для того і бралося ж), потрібен перехідник.

Звичайно, можна було б використати з’єднувач DIP на шлейф. Та треба було «бігом», поки думка ворушиться, а до Нью-Паріса їхати зараз неблизько. Тому було знайдено шматочки макетки та штирі і мені швиденько запаяли ось такі перехідники:

Все, що потрібно, було перевірено і на деякий час я про це забув. Аж тут раптом виявився потрібним аналогічний перехідник на шість контактів, підключити до макетки один з варіантів програматора. Причому вдома — а паяти самому ліньки
Лінощі — двигун прогресу. Дуже швидко в голові промайнули розміри дворядних кутових штирів і з’ясувалося, що їх можна акуратно розігнути (показано різні стадії процесу):

В результаті вийшли чудові перехідники:

Печериць по Києву багато зустрічаю, вони як горобці — скрізь є. Інші гриби зустрічаються рідше.
Про шіітаке я вже писав, а вчора по дорозі від (М) Берестейська до вул.Шутова (Імрад ) навпроти училища на смужці між тротуаром та стежкою через скверик побачив старого знайомого — сірчано-жовтого трутовика.

Виріс він на старому, майже непомітному пеньку. Стан — «якраз брати». Кінчики вже не «сопливі», серединка ще не надто волокниста та тверда. Було б це не поруч з проспектом зі жвавим рухом машин, а у лісі — неодмінно зрізав би.

Фото з мобільного телефона, вибачте за (не)якість. Невеликий світлий гриб на темному фоні «перебило» так, що ніяка корекція не допоможе.

Таки ж весна і таки ж давно пора на велосипед.
Проміж іншого треба було поставити літієві елементи CR2032 у велокомп’ютер та в його давач пульсу. Якраз незадовго до того я знайшов у завалах купку цих елементів. Провалялися років вісім чи десять. Ставлю одну у велокомп — наче працює. Ставлю другу у детектор пульсу — не працює. Відклав, поставив наступну, поїхав.
Все було нормально, доки пульс не перевищив межу. Комп жалібно пропищав і перевантажився. Не тягне батарейка.
Вже вдома почав знову тасувати батарейки і вирішив, що заплутався.
Ця щойно наче працювала к компі, гучно і радісно пищала (монітора поруч досить, щоб вважати, що мій пульс 250 ударів на хвилину), але не працює у детекторі пульсу.
Та — навпаки — щойно працювала в детекторі, але комп з нею не встигає помітно пискнути.
Інша не прауює ні там, ні там, але це можна зрозуміти.
Відклав всі вбік, вишикував і почав по черзі перевіряти напругу холостого ходу та струм при навантаженні на 100 Ом, після чого перевіряти в приладах.

Після замірів стало все зрозуміло.

Ті, що давали напругу 2.88…2.92 В та струм 20..24 мА — працюють у велокомпові, не просідають. Для детектора пульсу, схоже, не вистачає напруги.

Ті, що давали напругу 3.1…3.15 В та струм 0.7-1.2 мА — працюють в детекторі пульсу. Навантаження (радіоканал) імпульсне з малим часом активності і гарний конденсатор виручає. Комп з ними перевантажується по кожній спробі пропищати.

З тими, що давали 2.5…2.7 В та струм 0.5-1 мА все зрозуміло — вони вже працюватимуть хіба як елементи енергоцентралі живлення «Зірки смерті» або як щити для вархаммерівських вояків.

Вийшла нова версія програматора avreal – v1.28r10 (Sun 2012-04-29).

• Виправлено помилку розміру EEPROM для мікроконтролерів ATmega328, ATmega328P
• Додано синонім для мікрокнтролера ATtiny84A

4 квітня (2012.04.04) нарешті вийшла «офіційна» версія 4.0 операційної системи scmRTOS.

Попередню версію по виправленні відомих помилок збережено в гілці scmrtos/tags/3.11.

Нова версія зафіксована в scmrtos/tags/4.00 та продовжує розвиватися в scmrtos/trunk.

»»» Дізнатися, що нового в з’явилося в scmRTOS 4.0

На сайті Linux.org.ua оголошено конкурс по створенню робота.

Робот повинен працювати автономно, електроніка робота має керуватися зі звукового виходу мобільного телефону.
Тобто програма має сидіти в телефоні і видавати команди та, можливо, і приймати якісь сигнали зворотнього зв’язку, через звуковий канал. Думаю, можна використати щось стандартне на зразок DTMF.

Конкретні умови (які, можливо, ще не остаточні) та посилання на приклади дивіться у вказаній вище темі на форумі.

Взяв я трохи поколупати платку з мікроконтролером LPC1768.
Спробував використати стандартну бібліотеку lpc17xx cmsis driver library, щоб трохи менше думати. Звісно, документацію на мікроконтролер все одно читати треба. Але здалося простіше викликати функцію для налаштування потрібної периферії, передавши їй кілька парметрів, ніж самому уважно комбінувати ті параметри в кілька регістрів. Та ще й, можливо, про порядок запису треба буде думати.

З часів інтелівського ApBUILDER-а — програми для генерації коду ініціалізації для MCS-51, MCS-196, … — я всю роботу з периферією завжди робив вручну. Тобто, я і до цього робив вручну, а тим ApBUILDER-ом спробував і відмовився. І знову лише вручну. Читаєш собі документацію на потрібний модуль та й потихеньку пишеш всі ці маски/зсуви. Константи для них у файлах від компілятора чи виробника мікроконтролерів є — і то добре.
А тут — на тобі… Вирішив полінуватися…

»»» Читати про покарання за лінощі

Це крім того, що просто морози вдарили.
Офісний будинок не так, щоб зовсім на горі, але на підвищенні. П’ятий поверх. При ремонті десь хтось щось нахалтурив, пластикові вікна неправильно змонтували, …
Ось результат:

Термопара лежить на робочому столі (не на моєму, а на вільному, який найдалі від вікна).
Це хвилин через десять після того, як я вчора вранці на роботу прийшов. Спочатку взагалі вісім з копійками градусів показував.
Потім я ввімкнув тепловентилятор і через півтори-дві години температура стабілізувалася на рівні трохи більше сімнадцяти градусів. То нормально, інакше довелося б знімати джемпера. Я й тепловентилятор на кіловаті залишив, досить того.

Раніше я вже описав, навіть з відеоуроком, як можна самому зробити писачок.

У мене під рукою були всі матеріали, від тонких мідних листочків до вже готових круглих паличок (зі старого дитячого ліжечка) та інструменти. І мені було легше і цікавіше зробити їх, ніж десь купляти.
Але не всі хочуть і можуть зробити писачок самостійно, що видно хоча б з логів сайту.
»»» Одне з місць в Києві, де можна купити писачок

Від самого початку AVReAl/Linux працював з LPT напряму, командами процесора для доступу до портів вводу/виводу. Для цього потрібні права адміністратора і avreal встановлюється з параметрами власника та групи root та піднятим SUID-бітом. Пізніше було дописано підтримку роботи з пристроями /dev/parport, для доступу до яких достатньо включити користувача в групу lp. Все це описано у публікації AVReAl та LPT в Linux.

Коли в програму додалася підтримка роботи з FTDI MPSSE, я помітив, що без прав рута не виходить з’єднатися з мікросхемою FT2232. Але у мене на комп’ютері всі версії AVReAl працюють від імені адміністратора, бо час від часу робиться перевірка роботи з прямим доступом до LPT. Тому програма працювала з FT2232 і у мене не було потреби копати глибше.

Нарешті вирішив розібратися з цим питанням. Як це часто буває, щоб зробити правильно, досить лише зупинитися, знайти час трохи почитати та подумати.

Для того, щоб обійтися без привілеїв адміністратора при роботі з програматорами на базі мікросхем FTDI, потрібно в каталог /etc/udev/rules.d/ додати файл з іменем, наприклад, 55-ftdi.rules та наступним вмістом:

Якщо програматор було підключено, його слід відключити та знову підключити до комп’ютера. Перезавантажуватися непотрібно.

Правила написано з розрахунку на мікросхему FTDI, якій записом в конфігураційній EEPROM не замінено vid/pid за умовчанням. Якщо використовується адаптер з іншими vid/pid, треба додати відповідний рядок в цей файл.

Пакет OpenOCD містить в собі файл правил для всіх адаптерів, які він підтримує. При використанні з AVReAl з адаптером на мікросхемі FTDI з цього списку можна просто перенести файл правил OpenOCD в каталог /etc/udev/rules.d/. В правилах OpenOCD використано GROUP="plugdev", MODE="0664". Але я не бачу принципової різниці між цими двома варіантами на «десктопі», де всіх користувачів за умовчанням включено в групу plugdev, щоб вони могли підключати USB-флешки та переносні диски.

Звісно, щоб записати цей файл, права адміністратора знадобляться. Але після цього AVReAl працюватиме від імені будь-якого користувача.