Зайві коми в CSV

Зустрівся з ситуацією класу «перестаралися з локалізацією».
Підкинули мені лог-файли, про які програма, що їх згенерувала, думала, що вона робить CSV-файли. Воно, може, так би й було, якби не те, що та програма подивилася на мову операційної системи і в числах замість «рухомої крапки» втулила «рухому кому». Результат — такі числа сприймаються скрізь як два незалежних поля з цілими числами.

Пошукати, чи не можна у програмі увімкнути фіксовано використання в числах розділювача-крапки, я порадив, але ж із вже отриманими логами треба щось робити…

Ці файли мають практично вільний формат (рядки мають різну кількість полів), але, на щастя, перед кожним числовим полем йде текстова назва цього поля, маємо набір пар «назва даних», «значення» (значення може бути текстовим, але у випадкові із зайвими комами це не важливо).
Тобто не зустрічаються два цілих числа підряд і якщо вже кома з двох сторін має цифри, то її гарантовано слід замінити крапкою. «Ніколи» — це ніколи там, де є числа з рухомою комою. На початку кожного рядка йде фрагмент фіксованої структури, де є і текстові рядки, і декілька цілих чисел підряд. Рядок розбивається на дві частини, першу слід залишити як була, у другій всі коми, обрамлені цифрами, замінити на крапки.

Тут теж є трішки програмістського щастя — між цим фрагментом і «хвостом» з довільними іменованими даними завжди зустрічається одна й та ж сама послідовність літер, скажімо, vli, що дає можливість не рахувати поля на початку і не сподіватися на фіксовану довжину заголовка, а просто розділити рядок на дві частини по цій комбінації літер.

Все перераховане може зробити коротенький скрипт мовою AWK:

/^.+$/ {
    i = index($0, "vli")
    s0 = substr($0, 1, i)
    s1 = substr($0, 1+i)
    print s0 gensub(/([0-9]),([0-9])/, "\\1.\\2", "g", s1)
}

SEC_ERROR_LIBRARY_FAILURE

Або «як заблокувати собі інтернет за кілька секунд і як повернути його собі назад»
Щоправда, якщо це вперше, то назад не за кілька секунд і якщо є ще з чого погуглити.

Минулого разу я запускав Wireshark давно і у WindowsXP. Пам’яталося, що там запускав його від адміністратора, тому коли в Linux він мені сказав, що на щось там (на dumpcap, але то не важливо) йому не вистачає привілеїв, я не поліз читати, що треба робити (додати себе в групу wireshark), а взяв і запустив його через sudo.

Йому це однак не сподобалося (і правильно!) і він послав мене читати документацію. В інтернеті. Через Firefox. Ну я прочитав, зробив як він просив, захотів ще щось глянути в мережі, запустив Firefox, а він мені і каже оце кляте SEC_ERROR_LIBRARY_FAILURE

Добре, що є ще планшет. Причина хвороби та ліки знайшлися швидко — Firefox з-під sudo-шного Wireshark кілька файлів у мене в ~/.mosilla/ перезаписав від рута. При роботі від звичайного користувача ті файли не читалися і робота далі не йшла.
Ліки:

find ~/.mozilla/firefox/ -user root -print0 | xargs -0 sudo chown fooluser:fooluser

де fooluser — логін необережного користувача.

p.s. Дійсно щось я став необережним поспішайком :-(

Статична матрична клавіатура

Матричні клавіатури, на зразок показаної 12-клавішної, зазвичай опитують «динамічно», за допомогою сканування.

Процес опитування складається з послідовного видавання імпульсів на лінії, наприклад, COL0…COL2 і зчитування стану ліній ROW0…ROW3 та, при виявленні натискання, комбінування номерів чи масок цих ліній у скан-код клавіші. Це вимагає наче небагато команд і часу (та енергії) на їх виконання, але…
Якщо у пристрої вже й так використовується динамічна індикація, то таке опитування клавіатури може використовувати той же цикл і ті ж лінії сканування, що використовуються для індикатора, тому опитування клавіатури практично не вимагає додаткових ресурсів.

При необхідності знати стан кожного ключа незалежно, допускаючи довільне натискання багатьох клавіш, то без сканування не обійтися — але тоді послідовно з кожним ключем потрібно встановити діод.

В інших випадках можна обійтися без сканування, «статично», просто зчитуючи стан входів. Нічого не дається надурняк, тут якась кількість внутрішніх ресурсів мікроконтролера розмінюється на декілька транзисторів-резисторів (втім, сумарною вартістю меншою, ніж одна кнопка). Чи вартий того такий розмін, чи ні — вирішувати розробнику, але спочатку треба з ознайомитися з можливістю » » »

Саморобні писачки

Знову саморобні писачки, зі зроблених нещодавно заготовок.

Приготованої реєчки на ручки для всіх не вистачило, тому один зроблено на ручці від старого писачка, зробленого колись із металевої шторки 3.5-дюймової дискетки. Тут на фото він другий зліва. Оскільки засвердлити тріснуту під гвіздком ручку вже не вдалося б, я її трохи підрізав, підігнув дроти від конуса і примотав тонкою мідною дротиною класичним бандажем.

Sketch for Scratch

У зв’язку з активізацією інтересу батьків до того, щоб у дітей був інтерес до програмування/електроніки/… у поле мого зору знову потрапив Scratch. Але як людина, яка не вміє налагоджувати програми без осцилографа :-) , я відразу почав шукати можливість підключити до нього якісь зовнішні пристрої.

Перше, що трапилося — плата PicoBorad. Необхідні для роботи з нею блоки інсталюються разом з системою Scratch. Але ціна на неї відлякує (після ознайомлення з можливостями ще й дивує).

На щастя, і сама плата, і програма до неї доступні на GitHub та ще й під вільними ліцензіями, тому ними можна скористатися. Для варіанту «зробити за вечір, щоб увімкнути і подивитися» я вибрав Arduino nano та макетну плату для монтажу дротиками. Змінні резистори з припаяними штирями у мене вже були зроблені раніше, тому паяти не довелося зовсім.

Оскільки і у платі PicoBoard, і в Arduino nano стоїть однаковий процесор, не було потреби навіть перепризначати ніжки і можна було б просто зашити готовий .hex. Але то було б зовсім нецікаво і я вирішив переписати ту коротку програму як arduino-sketch. Ну сподобалася мені назва Sketch for Scratch :-) Заради цього я навіть встановив оболонку Arduino і відновив у платі стертий раніше bootloader.

Вийшов коротенький скетч, який можна подивитися тут » » »

Заготовки для писачків

Накрутив та пропаяв рурки для виготовлення саморобних писачків по описаній раніше технології

Заготовки для писачків

Тепер треба підібрати паличок на ручки, бо ті «стержні» від дитячого ліжечка, з яких я робив раніше, таки трохи грубуваті.
Старі дерев’яні ручки під перо-чорнило було б чудово. Можна олівці спробувати.

DIDR0 та PRR

Трохи інший проект, трохи інший мікроконтролер (ATmega168PA, а не ATmega48PA), але знову мікроампери, як і у випадку зі світлодіодом. Тільки тепер головними героями є не світлодіод, який вирішив побути фотодіодом, а два регістри, які посперечатися, хто з них головніший.

Результат той же — завищене споживання. Навіть основна причина та ж сама — проміжна напруга на цифровому вході. На відміну від того світло-фото-діода вона там і повинна бути такою, бо це ще й вхід АЦП. Оскільки входи АЦП штатно повинні приймати «нецифрові» напруги, у мікроконтролері є регістр DIDR0 (Digital Input Disable Register), бітами у якому можна від’єднати від потрібної ніжки цифровий вхід і закоротити його на лінію GND. Звісно, я це знаю і, звісно, маску потрібних ніжок я у регістр записав.

«Але є одне але»
АЦП у цьому проекті потрібен періодично і ненадовго, тому він майже постійно вимкнений бітиком регістра PRR (Power Reduction Register), щоб додатково зекономити дещицю струму. При старті програми АЦП вимкнено. Відповідний фрагмент ініціалізації мікроконтролера виглядав наступним чином:

1
2
3
4
5
6
7
8
     // TIM1 та TIM2 потрібні завжди, інше буде дозволено при потребі
    xouti   ACSR, 1 << ACD
    xouti   PRR, ~((1<<PRTIM2) | (1<<PRTIM1))
     // Порти
    xouti   DIDR0, DIDR0_MASK
    xouti   PORTB, PORTB_PORT_MASK
    xouti   DDRB,  PORTB_DDR_MASK
    xouti   PORTC, PORTC_PORT_MASK

І от що з’ясувалося.
Якщо порядок запису у регістри PRR та DIDR0 такий, як показано вище, то цифрові входи не відключаються від ніжок. В результаті на вході заміру напруги живлення плати при збільшенні напруги струм плати спочатку росте з десь 250 мікроампер до 400, потім спадає до 300, бо напруга на вході АЦП минає середину живлення і наближається до безпечного рівня.
Якщо ж рядок 5 поставити перед рядком 3, то цифрові входи відключаються і залишаються відключеними і після вимикання живлення АЦП. Тобто при встановленні біта PRADC у регістрі PRR сам регістр DIDR0 продовжує працювати і керувати портами, але схеми запису в нього вирубаються начисто.

Мені і в голову не прийшло, що таке може бути — незважаючи на те, що опис регістра DIDR0 розміщено в кінці розділу опису АЦП. Все ж таки керує цей регістр ланцюгами цифрових входів портів, а не аналоговими входами.
Тепер знатиму…

Різновиди писачків

Різні регіони України, різні стилі писанок — і, відповідно, різні писачки:

Стабілізація вольтдобавки

У продовження теми про транзисторні ключі. Транзистор на схемі у минулому повідомленні на цю тему працює, взагалі кажучи, не у ключовому, а у лінійному режимі. Просто у тих використаннях на вході імпульс, на виході теж.

Проте, такий каскад зі спільною базою, який «перекидає» сигнал через шину живлення і відраховує його від іншої шини, може бути дуже корисним і у лінійних схемах.

Цілком реальна задача — є напруга живлення, наприклад, 12 V. Над нею потрібно зробити вольтдобавку, нехай це буде 6 V. Наче і нескладно — беремо імпульсний стабілізатор step-up, налаштовуємо зворотний зв’язок на напругу 18 V, маємо потрібну додаткову напругу. Але це коли у нас на вході саме 12 V, а не 12-вольтовий акумулятор.

У випадкові акумулятора маємо вхідну напругу під 14 вольт при заряді, а напруга на виході імпульсного стабілізатора збережеться, тобто вольтдобавка знизиться до 4 V. При розряді напруга на акумуляторі може знизитися до 10.5 V, вольтдобавка виросте до 7.5 V. Далеко не завжди це припустимо.
Отже, стабілізувати слід не «верхню» напругу, а різницю між нею та вхідною напругою. Можна поставити диференційний підсилювач, передати ним масштабовану різницю напруг на вхід зворотного зв’язку мікросхеми імпульсного стабілізатора. Крім суттєвого збільшення кількості компонентів це ще може додати мороки зі стабільністю, адже у петлі зворотного зв’язку з’явиться елемент зі складною характеристикою.

Інший шлях — додати один транзистор, як це показано на схемі. Разом з резисторами «звичайного» зворотного зв’язку R2 та R3 цей транзистор утворює точнісінько такий же каскад, як і наведений у згаданому вище дописі, тільки «перекидає» сигнал він тут не відносно землі, а відносно шини вхідної напруги UPOW. Різниця напруг між шинами живлення (з урахуванням падіння напруги на переході база-емітер транзистора) за допомогою резистора R3 перетворюється на струм
   i = (Uadd – Upow – Ube) / R3
який перетворюється назад у напругу на резисторі R2, відраховану від шини GND. Напруга зворотного зв’язку
   Ufb = R2 * (Uadd – Upow – Ube) / R3
тепер пропорційна вольтдобавці, а не верхній напрузі.

Схема має невеликий недолік — напруга Ube залежить від температури і на цю ж величину буде змінюватися різниця (Uadd – Upow). Втім, у дуже широкому діапазоні температур ця зміна не перевищить ±0.2V, а щоб позбавитися цього недоліку, достатньо додати ще один такий же транзистор і один резистор.

Перевага схеми не лише у її простоті (додається всього один копійчаний компонент), а й у тому, що каскад зі спільною базою працює у дуже широкій смузі частот без зсуву фази, не додаючи затримок, тому практично не впливає на частотні характеристики петлі зворотного зв’язку стабілізатора.

Як зробити форму для миколайчиків

Три роки тому у публікації Форма для миколайчиків за п’ять хвилин я дав короткий опис і відеоурок по виготовленню формочки-«дідуся» для «миколайчиків» з консервної банки. Там показано основні операції — як обрізати та вигинати банку. Тепер я хочу нарешті розповісти про весь шлях від малюнка до формочки.


»»» Читати далі…

[flagcounter image]